Home Archives 2014 April

Monthly Archives: April 2014

0 2246

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДВНЗ «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ВИПУСКНА РОБОТА
НЕОБХІДНІСТЬ ПОДАЛЬШОГО ВПРОВАДЖЕННЯ
ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ В ЗНЗ
ДЛЯ ПОДОЛАННЯ МОРАЛЬНОЇ КРИЗИ В СУСПІЛЬСТВІ

Слухач групи:
Викладачі соціально-гуманітарних дисциплін ВНЗ I-II рівнів акредитації та закладів ППО з проблем впровадження «Основ християнської етики»

Мурзін Андрій Іванович
викладач предметів «Основи філософських знань» та «Історія релігії та іконографії»

До захисту:

Науковий керівник:
канд. психол. наук, доцент кафедри психол. управл.
Нежинська О.О.

Завідувач кафедри
психології управління:

О. І. Бондарчук
2012 р.

АНОТАЦІЯ
Метою даної роботи є теоретичне та практичне обґрунтування необхідності подальшого впровадження викладання християнської етики для успіху системи освіти та подолання загальної моральної кризи в суспільстві. Досліджуючи проблему недостатнього та не завжди якісного викладання християнської етики в Україні, автор доводить унікальну цінність саме християнських моральних принципів, вказує на позитивний досвід в Україні та закордоном і пропонує кроки для розвитку викладання християнської етики. Для подальшого впровадження християнської етики пропонується проводити просвітницьку роботу «зверху», починаючи з чиновників та керівників системи освіти, та «знизу» серед батьків.

ЗМІСТ
1. Вступ: актуальність проблеми
2. Чому нам необхідна християнська етика?
2.1. Огляд літератури з проблеми
2.2. Християнський світогляд як основа моралі та неспроможність атеїстичної етики
2.3. Правильна антропологія в християнському світогляді: розуміння достоїнства людини та її зіпсованості
2.3.1. Достоїнство людини
2.3.2. Моральна зіпсованість людини
3. Позитивний досвід викладання християнської етики
3.1. Вітчизняний досвід
3.2. Міжнародний досвід
4. Методична частина: пропозиції щодо подальшого впровадження християнської етики
5. Практична частина: досвід автора по впроважденню християнської етики
6. Висновки

1. ВСТУП

Після звільнення України в 1991 році від панування атеїстичного режиму, на фоні ідеологічного розчарування почало зростати усвідомлення необхідності виховання в суспільстві морально-етичних принципів. За сімдесят років безбожної диктатури наш народ на власному трагічному досвіді переконався, до якого «світлого майбутнього» веде комуністичний світогляд, що спирається на принципи атеїзму та матеріалізму. Тому у роки незалежності в школах почалося впровадження предметів духовно-морального спрямування. Спочатку це відбувалося стихійно, силами ентузіастів, свідомої громадськості та церков. Та поступово вдалося знайти деяку підтримку держави та системи освіти. На рівні керівництва держави та міністерства освіти були прийняті відповідні рішення та документи, розроблена та затверджена низка навчальних програм. [10]
Але, незважаючи на позитивні зрушення, стан викладання християнської етики в Україні залишається слабким. Оскільки предмети духовно-морального спрямування є факультативними, то фактично їх вивчення залежить від позитивного рішення директорів шкіл. Згідно законодавства, зацікавлені в цих предметах батьки можуть наполягати на їх викладанні, але, на жаль, більшість батьків, самі потребуючи серйозної духовної просвіти, дуже слабо обізнані зі змістом предметів духовно-морального спрямування, їх необхідністю та з законодавчими нормами в цій сфері. На недостатній кількісний та якісний рівень викладання християнської етики звертають увагу, зокрема, і депутати. Депутат Волинської обласної ради Віталій Собко пише, що «…цей предмет є факультативним, а його викладання залежить від активності батьків і бажання директора. Тож викладається, як зазначено в матеріалах уряду, лише в кожній п’ятій школі, й то далеко не в кожному класі». [17]
Він вказує на необхідність більш широкого впровадження християнської етики:
«Тим часом негативні тенденції та явища серед наших дітей і молоді посилюються. Не може не викликати занепокоєння поширення в їхньому середовищі пияцтва, наркотиків, розпусти, жорстокості, цинізму, аморально-деструктивних ідеологій. Нажаль, Міністерство освіти належно не реагує на це: не зараховує духовно-моральні курси до числа пріоритетних предметів в інваріантній, обов’язковій складовій навчального навантаження. Навпаки, бачимо зворотній напрямок…» [18]

Цей «зворотній напрямок», тобто нехтування питанням етики проявилося, зокрема, в тому, що в 2012 році була навіть спроба вилучити обов’язковий курс “Етика” з навчального плану загальноосвітньої школи. [10] Факультативні ж курси християнської етики, як зазначено вище, викладаються в дуже обмеженій кількості шкіл та класів, їх підручники не фінансуються державою, а підготовчий та моральний рівень самих викладачів часто залишає бажати кращого.
Як повідомляє депутат Віталій Собко,
«… за даними міжнародних організацій, наша країна є першою у світі за рівнем дитячого алкоголізму, першою в Європі за поширенням ВІЛ, п’ятою в світі за кількістю вжитого алкоголю на душу населення, п’ятою в Європі за рівнем насильства серед молоді і т. д.» [17]
На фоні такої прикрої статистики та байдужого ставлення держави та системи освіти до духовно-морального виховання, тим більше непокоїть той факт, що в сучасному суспільстві посилюються намагання зруйнувати такі базові етичні поняття як сім’я, батьківство, материнство, стать, що поширюється пропаганда сексуальної розпусти та різноманітних збочень. Причому ті самі чиновники, які мають опікуватися освітою та вихованням молоді, нерідко стають провідниками аморального впливу під виглядом «європейських цінностей». Сьогодні ні для кого вже не секрет, що Європа відкрито вимагає від України підтримки таких «цінностей», як, наприклад, пропаганда гомосексуалізму під прикриттям так званої «гендерної рівності», абортів та руйнації сімей під виглядом так званої «ювенальної юстиції». І, на жаль, такі аморальні явища просуваються через ті самі освітянські кабінети, які мають бути захисниками та провідниками справжньої, незмінної, вічної етики. Ось як коментує цю проблему доктор медичних наук Antun Lisec:
…в багатьох школах… в предметах “біологія”, “основи безпеки життя” і т.п., а й також у виступах деяких гостьових лекторів з’явилася досить негативна тенденція. Статеве життя намагаються відокремити від шлюбу і народження дітей, пропагуючи контрацепцію, стерилізацію та штучне запліднення, за норму видаються дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки. Інформація еротичного характеру послаблює почуття сорому.
…гріхи в статевій сфері дехто намагається поширювати через шкільну систему. … Захисники аморальних програм в школах, факультетах та засобах масової інформації стверджують, що займаються “репродуктивним здоров’ям”. Тим часом їх діяльність спрямована і проти репродукції, і проти здоров’я. …школа часто проводить місіонерство язичництва, рекламуючи і підтримуючи саме те, що Господь Бог забороняє. [1, 1-2]
Ці тривожні дані ще раз вказують на необхідність термінового та більш системного реагування по вихованню християнських морально-етичних принципів не тільки серед учнівської молоді, а й серед педагогів та керівників системи освіти.
Мета даної роботи: обґрунтувати необхідність кількісного та якісного покращення викладання християнської етики для подолання моральної кризи в суспільстві та запропонувати певні кроки в цьому напрямку.
Завдання: довести унікальну цінність та необхідність саме християнських моральних орієнтирів, узагальнити вітчизняний та закордонний позитивний досвід та надати відповідні пропозиції щодо поширення викладання християнської етики.
Об’єктом даної роботи є виховна складова системи освіти, зокрема викладання предметів духовно-морального спрямування. Предметом дослідження є причини недостатньої поширеності та низької якості викладання християнської етики.


2. ЧОМУ НАМ НЕОБХІДНА ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА?

2.1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМИ
Деякі матеріали, що звертають увагу на моральну кризу та недостатньо якісне та кількісне викладання християнської етики вже згадувалися у вступній частині. [джерела 1, 10, 17 та 18] На цю проблему вказують багато авторів минулого та сучасності, як вітчизняних, так і зарубіжних. Ця проблема не нова, а можна навіть сказати — вічна. В наступному розділі даної роботи буде звернена увага на думки класиків світової педагогіки щодо цієї проблеми.
Сучасні викладачі християнської етики, науковці-освітяни, депутати та суспільні діячі на власному досвіді переконуються в корисності та необхідності цих предметів, тому існує ряд публіцистичних та наукових статей про важливість та необхідність поширення їх викладання. Марія Влад, викладач з Чернівців, пише про принципову важливість християнської моралі, про користь предмета «Основи християнської етики» та недостатню поширеність його викладання [6]. Вчитель християнської етики з 8-річним стажем Лахман Н.В. публікує позитивні результати свого статистичного опитування учнів. [12]
Про такі ж позитивні результати та про перевагу християнської етики над світською пише директор Сосонської ЗОШ I-III ступенів П’ятак М.М. [15]
Оксана Стасюк публікує дані свого дослідження про позитивний вплив християнської етики на учнів підліткового віку та обґрунтовує переваги саме християнської етики для формування моралі дітей:
Саме предмет «Християнська етика» включає в себе високі моральні норми, необхідні для виховання майбутнього покоління, а саме: 1) закласти основи духовності в дітей і молоді; 2) виховувати в учнів почуття людської гідності, честі, совісті, порядності; 3) виховувати духовно багату особистість перед Богом, Батьківщиною та народом; 4) формувати особу школяра на засадах християнської моралі у світлі Святого Письма. [19]
В своєму програмному документі члени Всеукраїнської асоціації педагогів предметів духовно-морального спрямування (на основі християнського віровчення) констатують недостатню державну підтримку та факультативний статус цих предметів:
Викладання християнської етики є всенародним рухом за духовну розбудову нашої держави. Оскільки предмети духовно-морального спрямування є факультативними і відсутнє чітке керівництво ними на рівні держави, то виникає необхідність у створенні певної громадської структури, яка б допомагала вирішувати низку важливих організаційних проблем. [7]
Тому ця Асоціація ставить собі за мету «введення предмета духовно-морального спрямування в інваріантну частину навчального плану системи освіти», про що декларує в своїй Програмі. [8]
Ряд соціологічних досліджень щодо результатів викладання християнської етики було проведено під керівництвом директора Інституту соціальних досліджень Національного університету “Острозька академія” В.В. Вербця, дані яких опубліковані [4 та 5]. В цих статтях констатується позитивний вплив даних предметів на учнів та даються рекомендації про їх подальше впровадження.
Результати ґрунтовного дослідження історії впровадження християнської етики, а особливо — наявного вітчизняного та закордонного досвіду, опубліковані в статті Ю.Є. Решетнікова. [16] Автор демонструє позитивні результати викладання предметів духовно-морального спрямування та відсутність протиріч з законодавством в країнах, де церква відділена від держави.
Старший викладач Вінницького державного педагогічного університету Ганна Семенівна Чернишова в своєму глибокому дослідженні пише про філософські та світоглядні принципи християнства, які тільки й спроможні дати людині відповіді на головні питання про смисл та цінність життя. [26] При цьому вона посилається на таких християнських класиків вітчизняної педагогіки як Пирогов та Ушинський. Доцент кафедри педагогіки та методики дошкільної освіти Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету Нінель Євгенівна Химич в своїх статтях теж досліджує спадок видатного російського педагога Ушинського та обґрунтовує необхідність християнського морально-етичного фундаменту для системи освіти. [24 та 25]

2.2. ХРИСТИЯНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД ЯК ОСНОВА МОРАЛІ ТА НЕСПРОМОЖНІСТЬ АТЕЇСТИЧНОЇ ЕТИКИ
Звідки ми знаємо, що саме мораль необхідна для відродження суспільства, і що саме християнська етика повинна бути основою цієї моралі? Справа в тому, що, з філософської точки зору, людина не може пізнати ні себе, ні навколишній світ без пізнання Бога. Фундаментом істинної філософії є розуміння того, що людина і весь навколишній світ створені Богом. Говорячи мовою марксистської термінології — Свідомість первинна, а матерія вторинна. Трансцендентний Творець є Володарем всесвіту, законодавцем та джерелом пізнання. Тому один з найвідоміших мудреців людства цар Соломон писав своєму синові: «Страх Господній — початок премудрости, а пізнання Святого — це розум» [3, 641]. Усвідомлення своєї залежності та відповідальності перед Творцем — фундамент істинної філософії, мудрості. Відкидаючи Бога, людина не може знайти відповіді на головні життєві питання: Хто я? У чому сенс мого життя? Яке моє призначення, роль? Як зрозуміти навколишній світ? Як мені ставитися до інших людей та до світу в цілому? Що є добро та що є зло? Де знайти вирішення проблем людського буття? Атеїзм завжди приводить людину в темний кут відчаю та марноти. Як говорив великий поет:
Дар напрасный, дар случайный,
Жизнь, зачем ты мне дана?
Иль зачем судьбою тайной
Ты на казнь осуждена?
Кто меня враждебной властью
Из ничтожества воззвал,
Душу мне наполнил страстью,
Ум сомненьем взволновал?..
Цели нет передо мною:
Сердце пусто, празден ум,
И томит меня тоскою
Однозвучный жизни шум. [14, 208]
Безумовно, атеїстична філософія робила багато спроб відповісти на головні питання життя, але ці спроби приречені. З епістемологічної точки зору, матеріалізм неспроможний, бо не має надійного фундаменту пізнання, відправної точки. Якщо немає вищого, трансцендентного авторитету, надійного одкровення Згори, тоді неповнота емпіричного пізнання не дозволяє нам покладатися на нього. Будь-яке людське знання обмежене, а тому потребує незалежної, абсолютної «точки відліку» вищої за себе.
Одним з найяскравіших прикладів неспроможності атеїстичного світогляду є сфера етики. Залишаючись сам на сам із собою, безбожник змушений розробляти свої теорії про добро та зло, спираючись тільки на власні уявлення, уподобання та досвід. Не маючи абсолютних, вічних, незмінних критеріїв, атеїстичні суспільства неминуче змінюють вчення про мораль в залежності від історичних та політичних обставин.
Як, наприклад, комуніст Маяковський міг обґрунтувати, що саме такі етичні принципи повинні бути покладені в основу його відомого дитячого віршика «Что такое хорошо?» Адже при войовничому комунізмі та атеїзмі добром вважалося те, що слугувало інтересам пролетаріату — «найбільш прогресивного» класу. Тож вбивство мільйонів представників «реакційних» класів (інтелігенції, підприємців, селян) здавалося доброю справою заради побудови комунізму. «Висока» мета «виправдовує» будь-які засоби. Як казав «великий вождь»,
«Наша нравственность выводится из интересов классовой борьбы пролетариата. … Мы говорим: нравственность это то, что служит разрушению старого эксплуататорского общества и объединению всех трудящихся вокруг пролетариата, созидающего новое общество коммунистов.» [13, 309-313].

Голодомор українського народу — один з проявів такої «нравственности». І на жаль історія знає багато таких прикладів. Жовтнева революція в Росії була не першою спробою побудувати «рай» без Бога. Більшовики надихалися попереднім досвідом «великої» французької революції. Згадаймо, що французи намагалися збудувати свою утопію на тому самому фундаменті атеїзму. Їм здавалося, що «звільнення» від Бога допоможе їм досягти «свободи, рівності, братерства», тощо. На зміну Божому закону вони запропонували «Декларацію прав людини та громадянина». І до чого це призвело? Замість братерства — братовбивство, масові страти. Від революційного терору у Франції загинуло близько 2 млн. осіб, а наступні за цим війни забрали життя близько 7,5% населення Франції.
Сучасний світський гуманізм на перший погляд не виглядає агресивним, але, як і гедонізм античності, вчить, що добро — це такі умови, при яких людина може максимально задовольняти свої бажання при мінімальних обмеженнях. Ось, наприклад, що писав з цього приводу один з теоретиків світського гуманізму Еріх Фромм:
Гуманистическая этика под благом понимает утверждение жизни, раскрытие и развитие человеком своих потенциалов, под добродетелью — ответственность за свое существование… цель человека — …быть человеком для себя. Не самоотречение…, а любовь к себе…, утверждение собственного человеческого я: вот истинные высшие ценности гуманистической этики… Главная жизненная задача человека — дать жизнь самому себе, стать тем, чем он является потенциально. Самый важный плод его усилий — его собственная личность …[23]
Ця релятивістська, відверто егоцентрична та егоїстична філософія вже призвела до вбивства мільйонів ненароджених дітей, до перегляду таких фундаментальних інститутів людства як сім’я, тощо. Сьогодні гуманісти говорять, що шлюб між чоловіком та жінкою — це застаріле уявлення, та навіть статева ідентичність —справа власного уподобання та вибору. Сам інститут шлюбу — не обов’язковий, та сексуальні партнерства можливі між будь-ким. Цілком логічне продовження такої філософії — це поширення сексуальних уподобань на будь-які живі та неживі об’єкти. Якщо гомосексуалізм прийнятний, то чому не дозволити полігамію? Причому не тільки багатоженство, а й «багатомужество». Хіба обмеження на створення будь-яких добровільних партнерств, наприклад — «шведської сім’ї», не є посяганням на принципи свободи та демократії? А хіба гуманно — забороняти людині кохати та одружуватися на своїй улюбленій тварині? Адже, з точки зору атеїстичного гуманізму, людина теж є твариною, тож всі тварини повинні мати рівні «права»? І такі міркування та соціальні конструкції нічим не обмежені, якщо люди відкидають незмінний авторитет та закон Творця.
Тільки повернення до абсолютних, незмінних Божих істин та законів може вивести сучасну людину та суспільство з темних лабіринтів філософського та етичного релятивізму. Тільки християнська мораль та етика може врятувати Україну та будь-яке суспільство від морального колапсу, який ми вже починаємо спостерігати. Тільки Божа істина в Ісусі Христі дає відповіді на головні питання: хто я? Для чого і як треба жити, тощо. На сповнені відчаю та песимізму рядки Пушкіна була дана відповідь видатним православним ієрархом та богословом митрополитом московським Філаретом (Дроздовим):
Не напрасно, не случайно
Жизнь от Бога мне дана;
Не без воли Бога тайной
На печаль осуждена.
Сам я своенравной властью
Зло из темных бездн воззвал,
Сам наполнил душу страстью,
Ум сомненьем взволновал.
Вспомнись мне, забвенный мною!
Просияй сквозь сумрак дум —
И созиждется Тобою
Сердце чисто, светел ум. [22]

2.3. ПРАВИЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ В ХРИСТИЯНСЬКОМУ СВІТОГЛЯДІ: РОЗУМІННЯ ДОСТОЇНСТВА ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ЗІПСОВАНОСТІ
Хто є людина – шматок матерії, який випадково еволюціонував до високого рівня організації, чи творіння Бога по Його образу і подобі? (До речі, цікаво, що в українській мові навіть слово «тварина» вказує на те, що було створено, а не еволюціонувало невідомо з чого само собою). Формування правильного сприйняття дитиною самої себе та оточуючих є одним з фундаментальних аспектів морального виховання. Педагогам та психологам добре відомо, як сильно самоідентичність впливає на поведінку. Атеїстичне виховання призводить до крайнощів: хтось страждає на «зіркову хворобу» та схильний зневажати оточуючих, а хтось — навпаки — страждає через комплекс власної неповноцінності.

2.3.1. ДОСТОЇНСТВО ЛЮДИНИ
Як правильно формувати у дитини розуміння самої себе? Хто я? Згусток матерії, якому випадково поталанило тимчасово просунутися вище еволюційною драбиною? Про яку людську гідність, про яке усвідомлення власного достоїнства можна говорити, якщо ми принципово не відрізняємося від мавпи або свині? Історичний досвід неодноразово демонстрував: якщо людину переконувати, що вона звір — вона буде і поводитись по-звірячому. Як виховати повагу до ближнього, якщо цей ближній — не образ та подоба Божа, а така ж тварина, як і я?
Саме християнський світогляд дозволяє людині віднайти своє справжнє достоїнство: я — не мавпа, а творіння Бога на Його образ та подобу. Що може бути вище такого достойного положення?! Коли ми виховуємо дітей з усвідомленням саме такого свого надзвичайно високого положення та високої місії — бути представниками Творця в цьому світі — тоді ми маємо фундамент для формування здорового відчуття власної гідності, поважного покликання, тощо. Так само важливо це розуміння і для правильного відношення до ближнього. Якщо і я, і мій ближній — творіння Бога на Його образ та подобу, то я буду відповідно відноситись до нього. А якщо люди є всього-на-всього мавпами, високоорганізованою матерією, тоді дуже легко виправдати ставлення до них як до звичайних тварин. Тоді можна винищувати капіталістів та «гнилу інтелігенцію» «як клас» задля побудови якоїсь чергової утопії. Тим більше — якщо людське життя розуміти як короткочасну випадковість, як того навчає атеїстична філософія.

2.3.2. МОРАЛЬНА ЗІПСОВАНІСТЬ ЛЮДИНИ
З іншого боку, християнський світогляд допомагає уникати протилежної крайності у вихованні. Атеїстична антропологія базується на припущенні про те, що людина є морально нейтральною. Нібито дитина, що народжується — це tabula rasa, на якій батьки, вчителі та інші життєві педагогічні чинники пишуть як на чистій дошці, або з чистого листа. В такому разі логічно вважати, що достатньо помістити дитину в позитивне, «правильне» середовище, тобто правильним чином впливати на неї — і вона обов’язково стане хорошою людиною. Однак, чисельні історичні експерименти по «вихованню людини нового типу» щоразу доводять хибність такої антропології. Яким би ідеальним не було середовище, виявляється, що окрім зовнішніх факторів, існує проблема всередині самої людини. Наприклад, ніхто не вчить своїх дітей непослуху, бути егоїстами, вередувати, вимагати виконання своїх бажань — але все це звідкись береться в них? Внутрішню зіпсованість можна спостерігати як на особистих прикладах, так і на масових, суспільних. «Надлюдину» не вдалося вивести ні спартанцям, ні нацистам Третього рейху, ні радянським комуністам. Кожного разу заважала внутрішня зіпсованість, яку Біблія та християнська антропологія називає гріхом. Ця внутрішня проблема була влучно зображена автором «Нарнії» Клайвом Льюісом у вигляді дракона, що причаївся всередині. Для перемоги над злом треба зосередити свої зусилля перш за все не проти зовнішніх ворогів, а проти власного егоїстичного та невірного серця. Така оцінка людської душі, звичайно, неприємна, але реалістична. Безбожна гуманістична філософія не хоче визнавати цієї фундаментальної істини, і тому, не розуміючи вірного діагнозу, не може прописати правильних ліків для виховання. Лише християнський світогляд пояснює глибинні проблеми людського серця та вказує єдиний можливий шлях їх вирішення. Людина потребує не тільки позитивного середовища, хоча це теж важливо. Але перш за все кожний прагне звільнитися від провини та сорому гріха, і отримати сили для морального очищення та вдосконалення. Власними зусиллями це неможливо, це набагато більше ніж «самовдосконалення». Ось чому тільки християнська антропологія, яка вказує на гріх, як на головну етичну проблему людства, здатна запропонувати єдине можливе вирішення цієї проблеми через Спасителя Ісуса Христа.

3. ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
Історичний досвід, практика людського життя продовжує демонструвати, до якого філософського та етичного хаосу приходить людина та суспільство, що намагається повставати проти авторитету Творця, тобто змінювати етичні абсолюти. Вище вже були згадані такі трагічні приклади як французька революція та Радянський союз. З іншого боку, історія знає чимало позитивних доказів того, як християнська етика зцілювала та виховувала успішні суспільства. Нижче будуть наведені конкретні приклади.
На жаль, навіть через 20 років після розвалу радянської імперії, її атеїстична пропаганда продовжує даватися взнаки. Наприклад, вчителі та керівники системи освіти, які свого часу вивчали про таких видатних засновників європейської педагогіки як Коменський, Монтессорі, Ушинський, іноді навіть не здогадуються, що ці діячі освіти були справжніми християнами.

3.1. ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД
На жаль, наша система освіти пережила безбожну пропаганду, коли система намагалася ретельно приховувати весь позитивний християнський вплив минулого. Сімдесят років войовничого атеїзму настільки глибоко «промили мізки» радянським людям, що цей вплив відчувається і досі. Як кажуть в народі, ми вийшли з радянського союзу, але ще треба, щоб радянський союз вийшов з нас. Частиною цього «совка» є серйозне невігластво, особливо щодо нашого християнського коріння. Європейська культура була сформована та збудована завдяки християнству, але від нас це ретельно ховали.
Це стосується й української та російської педагогіки. Наприклад, хто з наших освітян знає, що Костянтин Дмитрович Ушинський був щирим християнином? Причому його християнство не було номінальним, тільки зовнішнім, обрядовим. Весь світогляд цього видатного вчителя, і принципи педагогіки зокрема, були збудовані на християнських істинах. Ось що він пише про роль християнства в моральному вихованні:
Є лише один ідеал досконалості…, це ідеал, представлений нам християнством. …І вихованню залишається лише, перш за все і в основу всього, вкорінити вічні істини християнства. Воно дає життя і вказує найвищу мету будь-якому вихованню, воно ж і повинно служити для виховання… джерелом світла й істини… [20, 163-164]
Також в своїй фундаментальній роботі «О нравственном элементе в русском воспитании» він доводить нерозривність християнської просвіти та шкільного виховання:
Педагогическая деятельность не только не противоречит характеру деятельности священно-служительской, но является самым необходимым ее дополнением. Может ли быть для служителя алтаря и проповедника слова Божия какая-нибудь деятельность приличнее воспитания молодых поколений? [21, 450-451]
Сучасні педагоги потребують елементарного лікбезу в духовних питаннях, в тому числі — в знанні нашого християнського коріння. Не тільки Ушинський, але й такі видатні діячі вітчизняної педагогіки як Микола Іванович Пирогов, Василь Васильович Зеньківський та багато інших успішно будували свою педагогічну теорію та практику на фундаменті християнського світогляду.
Не тільки в минулому, але й сьогодні християнство успішно впливає на педагогіку. Одним з яскравих прикладів цього є діяльність декана гуманітарного факультету НУ «Острозька академія» Василя Миколайовича Жуковського та взагалі всієї Острозької академії. Як і 400 років тому, Острог є чудовим прикладом тісного зв’язку між християнськими принципами та високими академічними досягненнями.
Вище в даній роботі вже наведені посилання на сучасні українські результати досліджень та статистику успішного впливу викладання християнської етики на психологічний стан та поведінку дітей (Розділ 2, «Огляд літератури з проблеми»).

3.2. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
Хто з наших педагогічних діячів знає, що як Ушинський був православним педагогом, так Ян Амос Коменський був відданим протестантським християнином, а Марія Монтессорі — щирою католичкою? Яскравим прикладом християнського світогляду Коменського є його робота «Материнська школа», яка просто наповнена християнськими ідеями, цитатами та висловлюваннями. Ось деякі з них:
Бог возложил на родителей обязанность с величайшей старательностью внедрять в самый нежный ум и искусно внушать ему относящееся к познанию Бога и страху Божию и говорить об этом детям… Они сами должны изучить способы обращения со своими сокровищами, согласно с их ценностью, чтобы под их собственным руководством дети начинали возрастать в мудрости и любви у Бога и людей… всякий, кто хочет жить на пользу Богу и людям, должен быть воспитан в благочестии, добрых нравах и полезных науках… [11]
Так само християнською є його знаменита «Велика дидактика».
Чому Марія Монтессорі бажала працювати з розумово відсталими дітьми, причому іноді безкоштовно, і ця праця призвела до створення багатьох «шкіл Монтесорі»? Тому що вона знала слова Ісуса Христа: «…що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили».
Можна було б продовжувати перелік індивідуальних прикладів позитивного впливу християнства на педагогіку, але тепер звернімося до прикладів суспільних та навіть світових.
Кожного року ООН публікує результати комплексних досліджень якості життя у всіх країнах світу, по яких доступна інформація. Ці рейтинги враховують різні фактори: тривалість життя, рівень освіти та здоров’я, ВНД на душу населення, рівень злочинності, дотримання прав людини, тощо (див. Додаток 1). Якщо проаналізувати, яка релігійна культура (світогляд, мораль) віками формувала суспільства переважної більшості країн – лідерів цього рейтингу, то ми побачимо, що це, умовно кажучи — християнські країни. Тобто, християнство раніше було і досі в певній мірі залишається принциповим фактором формування цих культур. Це легко підтверджується простим порівнянням мапи Рейтингу розвитку з мапою світових релігій. Коротко кажучи, саме християнський світогляд та мораль формують найуспішніші в світі країни. І тут немає нічого дивного, адже слідування християнським етичним принципам безпосередньо впливає буквально на всі сфери особистого та суспільного життя, зокрема на здоров’я, на відносини в сім’ї, на злочинність та повагу до життя та гідності людей, на працелюбність, тощо. Саме тому, наприклад, дві частини раніше однієї держави Корейського півострова сьогодні являють такий разючий контраст. Північна Корея, що стала на шлях безбожного комунізму, є втіленням жорстокості, неповаги до людського життя та гідності, економічної розрухи. А Південна Корея, яка побачила безпрецедентне в історії навернення до християнства, сьогодні процвітає.
Інші позитивні приклади та факти ефективності викладання християнської етики наведені вище в Розділі 2.1 «Огляд літератури», зокрема у статті Ю.Є Решетнікова.

4. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА: ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
Враховуючи все вищенаведене, можна зробити висновок, що вивчення християнської етики конче необхідно для подолання моральної кризи в Україні. Наявний стан викладання християнської є вкрай недостатнім кількісно та якісно.
Для подальшого поширення викладання християнської етики пропонується:

– Налагодити просвітницьку роботу серед працівників системи освіти, починаючи з чиновників, викладачів післядипломної освіти, керівників різних рівнів, включаючи директорів шкіл. Ця просвітницька робота повинна допомогти подолати залишки атеїстичного виховання. Багатьом освітянам необхідно «відкрити очі» на багатства християнської педагогіки в історії Україні та закордоном. Це повинно бути спеціальне навчання, що буде знайомити освітян з основами християнського світогляду, його філософськими та етичними основами, та показувати їх практичний зв’язок з педагогікою та повсякденням.

– Налагодити подібну просвітницьку роботу серед батьків учнів дошкільних та середніх навчальних закладів.

– Після такої просвітницької підготовки, шукати шляхи впровадження християнської етики в інваріантну частину навчального плану.

5. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: ДОСВІД АВТОРА ПО ВПРОВАЖДЕННЮ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
Автор даної роботи має багаторічний досвід у викладанні християнської етики та просвітницькій роботі в цьому напрямку.
В 1991-1992 роках автор працював в «Школі майбутнього» (Accelerated Christian Education) при гімназії ім. Тараса Шевченко №109, в якій використовувалась академічна та виховна програма на християнській основі. Досвід роботи з дітьми 1-2 класів показав високу ефективність цього підходу як в виховному, так і в навчальному аспектах. Про ефективність результатів автор писав у своїй дипломній роботі при закінченні Київського державного педагогічного інституту іноземних мов (1992 рік).
Протягом останніх кількох років автор викладає християнську етику в рамках предметів «Основи філософських знань» та «Історія релігії та іконографії» в Київському індустріальному коледжі. На жаль, малий об’єм годин не дозволяє ґрунтовно та системно прослідкувати динаміку впливу християнської етики на підлітків. Але навіть з того спілкування, яке відбувається на уроках, можна спостерігати, як діти починають замислюватись над важливими етичними цінностями. Багато з них чують про ці істини вперше в житті. Вони роблять для себе важливі відкриття щодо власної гідності, поваги до ближнього, відповідальності перед Творцем, розуміння любові, відносин у шлюбі та поза шлюбом, тощо. Радісно спостерігати, як загоряються від цікавості очі підлітків та чути слова подяки від деяких з них, особливо на фоні їх загального цинізму, зневіри та зневаги. У Додатку 2 представлений план вступного уроку, який береться за основу на першому занятті.
Автор має цікавий досвід викладання основ християнської етики для вчителів та директорів загальноосвітніх шкіл. Йому довелося викладати, зокрема, на курсах підвищення кваліфікації вчителів та керівників ЗНЗ міста Бровари та Броварського району Київської області (2010 та 2011 роки), в Одеському обласному інституті післядипломної освіти (2012 рік), та на різноманітних семінарах. Цей досвід показав, що при правильному підході просвітницька робота серед учителів та керівників ЗНЗ є досить ефективною. Цікаво та практично поданий матеріал про основи християнського світогляду, етики, історії сприймається педагогами з великим інтересом, викликає бажання подальшої освіти в цьому напрямку та застосування у власній педагогічній діяльності.
На решті, автор є батьком трьох дітей 1990, 1997 та 2002 років народження. В своєму сімейному вихованні автор намагається базуватися на тих самих принципах християнської етики, які викладає в теорії.

6. ВИСНОВКИ
Досліджено вплив християнської етики на моральний стан в суспільстві та стан викладання християнської етики в Україні.
Виявлено позитивний вплив християнської моралі на розвиток суспільства. Виявлено недостатню якість та об’єм викладання християнської етики в Україні.
Проведено огляд літератури з проблеми та узагальнення наявного досвіду.
Констатовано необхідність подальшого впровадження християнської етики.
Запропоновано кроки для подальшого впровадження християнської етики.
Деякі з запропонованих ідей частково були впроваджені на рівні окремих учбових закладів та курсів.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Lisec Antun. Як виховують? Стаття. [Електронний ресурс]: http://cristia.org/ua/vsi-statti/yak-vyhovyyut.html
2. Амонашвили Ш. А. Истина школы. – К.: СПД А. М. Богданова, 2005. – 72 с.
3. Біблія, книга Приповістей Соломона. Видання місійного товариства «Нове життя Україна», Київ, 1992.
4. Вербець В.В. Соціологічне дослідження «Світоглядні, морально-етичні та соціально-психологічні принципи громадян». З архіву декана гуманітарного факультету НУ «Острозька Академія» В.М. Жуковського.
5. Вербець В.В. Соціологічне дослідження «Про стан викладання християнської етики в школах рівненської області». З архіву декана гуманітарного факультету НУ «Острозька Академія» В.М. Жуковського.
6. Влад Марія. Формування моральних цінностей особистості через викладання основ християнської етики. [Електронний ресурс]: інтернет-стаття. http://bnbnews.com.ua/blogs/ukraine/formuvannya_moralnih_tsinnostey_osobistosti_cherez__vikladannya__osnov_hristiyanskoi_etiki_35/
7. Всеукраїнська громадська організація «Асоціація педагогів з предметів духовно-морального спрямування» (на основі християнських цінностей). Програма. [Електронний ресурс]: http://cristia.org/ua/programa.html
8. Всеукраїнська громадська організація «Асоціація педагогів з предметів духовно-морального спрямування» (на основі християнських цінностей). Резюме (мета). [Електронний ресурс]: http://cristia.org/ua/meta.html
9. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у основній та старшій школі у 2011/12 навчальному році. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №18-21, 2011.
10. Історія християнської етики в Україні. [Електронний ресурс]: http://cristia.org/ua/vsi-statti/istoriya-xrystyyanskoyi-etyky-v-ukrayini.html
11. Коменский, Я. А. Материнская школа. – М. : Учпедгиз, 1947. [Електронний ресурс]: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pedagog/komen/index.php
12. Лахман Наталія Володимирівна. Результати опитування учнів середніх та старших класів Мізоцького ліцею Рівненської області щодо ефективності викладання християнської етики. З архівів автора.
13. Ленин В.И. Задачи союзов молодежи. – ПСС, т. 41, с. 309-313.
14. Пушкин А.С. Собрание сочинений в 10 томах, М. 1959, т. 2, с. 208
15. П’ятак М.М. Особливості викладання предмету «Християнська етика» у загальноосвітніх навчальних закладах. [Електронний ресурс]: http://www.krest.vn.ua/pedagogi/metod_obespechenie.php
16. Решетніков Ю. Є. Викладання предметів духовно-морального спрямування у державній школі: український та закордонний досвід. Науковий вісник. — 2012. — Вип. 9 «Демократичне врядування».
17. Собко Віталій. Утопія моралі? [Електронний ресурс]: http://deputat.volyn.ua/dep/pozyzij_depu/1321973363_2265.html
18. Собко Віталій. Депутатський запит до голови Волинської облради. [Електронний ресурс]: http://p-p.com.ua/articles/25887/
19. Стасюк Оксана. Врахування психологічних особливостей учнів підліткового віку в процесі викладання християнської етики. З архіву В.М. Жуковського.
20. Ушинський К.Д. «О народности в общественном воспитании», Собрание сочинений: В 11 т. Т. 2. – М.-Л., 1948.
21. Ушинський К.Д. «О нравственном элементе в русском воспитании». Собрание сочинений: В 11 т. Т. 2. – М.-Л., 1948.
22. Філарет (Дроздов), митрополит московський. Вірш в журналі «Звездочка», 1848, № 10.
23. Фромм Еріх. Збірка цитат. [Електронний ресурс]: http://cpsy.ru/cit1444.htm
24. Химич Н.Є. Духовно-моральне виховання підростаючого покоління на християнських моральних цінностях крізь призму поглядів видатного класика педагогічної думки К. Д. Ушинського. Вісник інституту розвитку дитини НПУ ім. Драгоманова. Випуск 9. Київ, 2010. [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2010_9/22.pdf
25. Химич Н.Є. До проблеми формування духовної сфери особистості на засадах християнської моралі. Журнал “Дошкільна освіта” № 1, 2006. [Електронний ресурс]: http://www.ukrdeti.com/2006/1_a3_2006.html
26. Чернишова Г.С. Смисл і цінність людського життя у світлі християнської антропології. [Електронний ресурс]: http://www.krest.vn.ua/pedagogi/metod_obespechenie.php
27. United Nations 2011 Human Development Report. [Електронний ресурс]: http://hdr.undp.org/en/statistics/

ДОДАТОК 1
Рейтинг розвитку країн за даними ООН (Human Development Index rank 2011)

Дуже високий рівень розвитку
1 Norway
2 Australia
3 Netherlands
4 United States
5 New Zealand
6 Canada
7 Ireland
8 Liechtenstein
9 Germany
10 Sweden
11 Switzerland
12 Japan
13 Hong Kong
14 Iceland
15 Korea, Republic (South)
16 Denmark
17 Israel
18 Belgium
19 Austria
20 France
21 Slovenia
22 Finland
23 Spain
24 Italy
25 Luxembourg
26 Singapore
27 Czech Republic
28 United Kingdom
29 Greece
30 United Arab Emirates
31 Cyprus
32 Andorra
33 Brunei Darussalam
34 Estonia
35 Slovakia
36 Malta
37 Qatar
38 Hungary
39 Poland
40 Lithuania
41 Portugal
42 Bahrain
43 Latvia
44 Chile
45 Argentina
46 Croatia
47 Barbados

Високий рівень розвитку
48 Uruguay
49 Palau
50 Romania
51 Cuba
52 Seychelles
53 Bahamas
54 Montenegro
55 Bulgaria
56 Saudi Arabia
57 Mexico
58 Panama
59 Serbia
60 Antigua and Barbuda
61 Malaysia
62 Trinidad and Tobago
63 Kuwait
64 Libya
65 Belarus
66 Russian Federation
67 Grenada
68 Kazakhstan
69 Costa Rica
70 Albania
71 Lebanon
72 Saint Kitts and Nevis
73 Venezuela, Bolivarian Republic of
74 Bosnia and Herzegovina
75 Georgia
76 Ukraine
77 Mauritius
78 Former Yugoslav Republic of Macedonia
79 Jamaica
80 Peru
81 Dominica
82 Saint Lucia
83 Ecuador
84 Brazil
85 Saint Vincent and the Grenadines
86 Armenia
87 Colombia
88 Iran, Islamic Republic
89 Oman
90 Tonga
91 Azerbaijan
92 Turkey
93 Belize
94 Tunisia
Середній рівень розвитку
95 Jordan
96 Algeria
97 Sri Lanka
98 Dominican Republic
99 Samoa
100 Fiji
101 China
102 Turkmenistan
103 Thailand
104 Suriname
105 El Salvador
106 Gabon
107 Paraguay
108 Bolivia, Plurinational State
109 Maldives
110 Mongolia
111 Moldova, Republic of
112 Philippines
113 Egypt
114 Occupied Palestinian Territory
115 Uzbekistan
116 Micronesia, Federated States
117 Guyana
118 Botswana
119 Syrian Arab Republic
120 Namibia
121 Honduras
122 Kiribati
123 South Africa
124 Indonesia
125 Vanuatu
126 Kyrgyzstan
127 Tajikistan
128 Viet Nam
129 Nicaragua
130 Morocco
131 Guatemala
132 Iraq
133 Cape Verde
134 India
135 Ghana
136 Equatorial Guinea
137 Congo
138 Lao People’s Democratic Republic
139 Cambodia
140 Swaziland
141 Bhutan
Низький рівень розвитку
142 Solomon Islands
143 Kenya
144 Sгo Tomй and Prнncipe
145 Pakistan
146 Bangladesh
147 Timor-Leste
148 Angola
149 Myanmar
150 Cameroon
151 Madagascar
152 Tanzania, United Republic
153 Papua New Guinea
154 Yemen
155 Senegal
156 Nigeria
157 Nepal
158 Haiti
159 Mauritania
160 Lesotho
161 Uganda
162 Togo
163 Comoros
164 Zambia
165 Djibouti
166 Rwanda
167 Benin
168 Gambia
169 Sudan
170 Cфte d’Ivoire
171 Malawi
172 Afghanistan
173 Zimbabwe
174 Ethiopia
175 Mali
176 Guinea-Bissau
177 Eritrea
178 Guinea
179 Central African Republic
180 Sierra Leone
181 Burkina Faso
182 Liberia
183 Chad
184 Mozambique
185 Burundi
186 Niger
187 Congo, Democratic Republic

Світова карта релігій


Додаток 2

Християнська етика – вступний урок
Для учнів старших класів або студентів коледжів

Андрій Мурзін
Час: 90 хв.

Цілі уроку

Апологетична
Викрити моральну неспроможність атеїстичного світогляду та показати практичну необхідність Божих етичних законів для життя людини

Виховна
Закласти фундамент християнської етики: відповідальність людини перед Богом — Законодавцем, Який визначає добро та зло

Просвітницька
Викласти основні істини євангелія з точки зору етики: Бог — джерело та Стандарт моралі, гріх — головна етична проблема, Ісус Христос — єдиний шлях вирішення головної етичної проблеми

Матеріали для уроку: Біблія

Хід уроку

I. Вступ: Визначення християнської етики

Етика – наука про мораль, тобто про закони добра та зла.
Побудова послідовної атеїстичної етики неможлива, оскільки якщо відкидати існування Бога, то не залишається абсолютного критерію добра та зла, ніякого вищого авторитету, на котрий можна спиратися у визначенні моралі. Як комуніст Маяковський визначав «Что такое хорошо и что такое плохо?» у своєму вірші? (пізніше в уроці приклади)

Тому можлива тільки етика, що спирається на Вищий Авторитет.
Християнська етика – наука про закони моралі, які Бог виклав у Святому Письмі. Тобто …
Добро – те, що Бог схвалює, благословляє, тому що це якості притаманні Самому Богу.
Зло – те, що Бог засуджує, карає, бо воно суперечить Його характеру.
Наприклад: Добро: любов, самопожертва, працелюбність, слухняність.
Зло: ненависть, брехня, блуд, жадібність.

II. Мотивація: необхідність християнської етики

1. Світ підкоряється об’єктивним законам

Навколишній світ існує згідно певних законів, які ми багато років вивчаємо та не піддаємо сумніву.
Приклади. Закони математики (два плюс два завжди та скрізь — чотири), геометрії, фізики (закон гравітації завжди діє), хімії, біології, тощо.
Питання до аудиторії:
Хто думає, що два плюс два=чотири тільки у певній культурі, або в певний час?
Хто вважає, що закон гравітації є відносним? Можете це довести практично?

Тож, аргумент: ніхто не піддає сумніву, що закони навколишнього світу ОБ’ЄКТИВНІ, тобто не тимчасові, не відносні, а універсальні, діють завжди та скрізь.

Висновок:
Той самий Творець, Котрий створив матеріальний світ та встановив його закони, заклав також закони духовного світу, тобто закони етики, або принципи добра та зла.
Сьогодні поширена теорія про те, що нібито абсолютних моральних законів (або й навіть абсолютної істини) не існує, тобто що мораль – поняття відносне, тимчасове, що вона визначається традиціями, культурою та ін., але тепер ми бачимо, що це суперечить здоровому глузду. Якщо ви вірите в абсолютність фізичних законів, то чому піддавати сумніву абсолютність законів соціальних, суспільних, духовних? Тобто законів співвідношень між людьми, а також між людьми та Богом?

Більш того, навіть ті, хто любить декларувати, що нібито моральні закони відносні, насправді не помічають істини, або просто вдаються до хитрощів. Всі люди постійно вимагають ретельного виконання законів етики, але тільки по відношенню до… СЕБЕ! Хто назве хорошим вчинок, коли ТЕБЕ грабують, в ТЕБЕ крадуть? Коли ТЕБЕ або близьку тобі людину вбивають? Коли ТОБІ зраджують? Коли ТОБІ брешуть? Хто вважає все це добром?
Насправді здоровий глузд, совість та практика підказують всім людям, що треба додержуватись етичних принципів, але люди зазвичай помічають це, коли мораль порушується ПО ВІДНОШЕННЮ ДО НАС.
Як раз через це Ісус Христос сформулював один з моральних законів саме так: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви…» (Матв. 7:12).

2. Важливість моралі на життєвих прикладах

Етика, мораль – питання не якоїсь «високої теорії», а самого реального повсякденного життя.
Абсолютно ВСІ ПРОБЛЕМИ НАШОГО ЖИТТЯ напряму пов’язані з порушенням моралі, тобто Божих законів.
Питання до аудиторії:
Назвіть будь-які сучасні проблеми людського життя, від особистих до суспільних та глобальних (зазвичай студенти називають: бідність, «бєспрєдєл», тобто корупція, війни, брехня, тощо. Додати, якщо треба: сімейні проблеми (більше половини шлюбів розпадається), труднощі у бізнесі, в економіці, у політиці, тощо).

 Вчитель показує, як кожна з названих проблем має морально-етичне коріння, тобто гріх.

Приклади: навести приклади того, до чого призводить відмова від Божих стандартів моралі (корупція, вбивства, розпуста, руйнація сім’ї та суспільства, аборти, гомосексуалізм, масове знищення людей як в СРСР, тощо). Комунізм та СРСР – яскравий приклад спроби побудувати суспільство на базі відкритого та цілеспрямованого бунту проти Бога та Його моралі (навести приклади).

Коли людина відкидає Бога, вона позбуває себе будь-якого етичного стандарту, фундаменту. Тобто, якщо «Бога немає», то не може бути ніякої абсолютної моралі. Тоді відсутні будь-які вищі критерії визначення добра та зла.

III. Стислий виклад євангелія з точки зору етики

1. Бог, створення світу та людина

Бог створив світ, людину для Своєї слави. Доручив людині відображати Свою славу, поширюючи Його царство, правильно та відповідально керуючи творінням, тощо (стисло Буття 1-2; можна читати 1:27-28).
Бог вказав людині на Свій абсолютний авторитет як морального законодавця та судді, заборонивши їсти з дерева ПІЗНАННЯ ДОБРА І ЗЛА. Це означало: тільки Бог визначає, що є добро, і що є зло.

2. Гріхопадіння людини (Буття 3:1-6)

Людина повстала проти морального авторитету Бога. Взявши плід з дерева пізнання добра і зла, Адам та Єва цим ніби сказали: «ми САМІ будемо визначати, що є добро, і що є зло, що — етично, і що — неетично». Повіривши сатані, вони САМІ захотіли стати, як боги, які визначають добро і зло.
Головна проблема людства — ГРІХ — це проблема моральна, етична.

3. Бог покарав людство, щоб закликати до покаяння
Бог покарав людство: смерть духовна та фізична, прокляття, відокремлення від Бога (Буття 3:14-19).
Гріх приніс смерть, зруйнував гармонію у світі, в природі, в стосунках між людьми, а головне — в стосунках між людьми та Богом.
Скорботи, хвороби та смерть вказують людині на необхідність покаяння та спасіння.

4. Бог продовжує любити та пропонувати спасіння від гріха

Бог не припинив любити людей, піклуватися про них та пропонувати їм спасіння:
– перша обітниця про Спасителя, Котрий переможе сатану – Буття 3:15
– повсякденне піклування Бога продовжується – одяг в Буття 3:21
– заклик до людини панувати над гріхом – Буття 4:7

Остаточну перемогу над гріхом — головною етичною проблемою — здійснив Син Божий Ісус Христос.
Як представник людства, Христос прожив святе життя та дарує Свою праведність всім віруючим. Він помер на хресті, взявши на Себе всі гріхи людства. Він воскрес на третій день, відкривши всім шлях до воскресіння.

5. Бог закликає всіх людей до покаяння — морального навернення

 Вчитель пояснює покаяння: каяття за свій бунт та гріх проти Бога, навернення до Нього з вірою, любов’ю та слухняністю, прийняття вірою викупительної жертви Ісуса Христа та рішення повністю підкорити Богу своє життя.

IV. Висновки
Необхідність та практична важливість етики.

Бог – єдине джерело та стандарт етичних принципів.
Гріх – головна етична проблема людства.
Ісус Христос – єдине вирішення проблеми гріха.
Кожна людина повинна з вірою навернутися до Ісуса Христа.

Відповіді на запитання

0 931

Конф. Библ.Душепопечение. 2014-May31
Приглашаем Вас 31 мая в Киевскую богословскую семинарию на конференцию «Библейское душепопечение».
Конференция предназначена для пасторов и других христианских служителей, которые хотят больше узнать о душепопечении, основанном на авторитете и достаточности Писания, и овладеть его навыками.
Будут рассмотрены такие вопросы:
• Что такое Библейское душепопечение, и почему оно необходимо сегодня в церкви?
• Чем библейское душепопечение отличается от светского консультирования?
• Кто должен опекать души, и какая подготовка необходима для этого?
• Каким образом Исход являет нам модель душепопечения?
• Что означают слова «вникай в себя…, ибо, так поступая, и себя спасешь, и слушающих тебя»?
На конференции вы сможете ознакомиться с магистерской программой Библейского душепопечения в КБС. Набор запланирован на осень 2014 г. При желании, вы сможете начать процесс регистрации на эту программу (MABC).
Подробности о конференции здесь – http://www.ktsonline.org/ru/events/mabcconf2014/
Подробности о магистратуре по Библейскому душепопечению здесь http://www.ktsonline.org/ru/academics/mabc/